Від УВО до ОУН, ОУН(б), ОУН(м), ОУНз, ОУНД,
або як розколовся український націоналістичний рух!
Український націоналізм почався з зародженням української національної ідеї. Появу національної ідеї можна б було вести ще з козацько-селянських повстань, але ми візьмемо ближчий період поч ХХ ст. Саме на прикінці ХІХ ст. на початку ХХ ст. в умовах бездержавності серед українських політиків і інтелегентів Зх. України починає зароджуватись національна ідея - ідея Державності. Можна задатися питанням чого саме Зх. Україна?? Весь секрет цього у тому що в той час на Зх. Україні українці мали більше прав на розвиток власної культури і мови ніж українці на території підпорядкованій Російській імперії. В цей час на Зх. Україні починають формуватись і вести активну роботу політичні партії і організації українського спрямування. Найактивнішими організаціями стають Пласт, Сокіл, Сокіл Батько, Січові Стрільці ( І, ІІ ), які проводять роботу по патріотичному вихованню українців, і очільники і ідеологи цих організацій починають вкладати в голови юних українців зародки національної ідеї. Ці зародки національної ідеї виникали у різних організаціях, партіях, але всеодно зводились до головного - Української Державності і незалежності!!! Молодь розуміла, що в умовах бездержавності досягти впровадження такої національної ідеї буде важким завданням для кожного українця. Тому з юних років українська молодь готувала себе до великого чину - здобуття для себе і своїх нащадків Держави! З цією метою у зазначених вище організаціях проводилися військові вишколи, готувались люди на командні посади, готувалася зброя і шилися однострої
З настанням Першої Світової війни було прийнято рішення формування легіону українських добровольців - Легіону Українських Січових Стрільців (УСС). Цікавий той факт, що до легіону зголосилося більше 10 тисяч добровольців з яких взяли 2,500 тисячі людей. Всі добровольці були вихованцями парамілітарних організацій Пласт, Сокіл, Січі, яким було менше 16, і старше 45 - це саме той вік коли люди могли перечекати війну вдома, бо до легіону дозволили йти кого оминула мобілізація! В легіон потрапив цвіт української нації, який зберіг всі свої думки на папері для прийдешних поколінь і ми бачимо, що вони воювали за власну державу пронесши в собі ідею української державності через всю війну!
Після війни почалися визвольні змагання в яких було проголошено Незалежність України, та через невдачі у війні з більшовизмом ця державність була втрачена.
Багато хто з провідних діячів українського національно визвольного руху з під більшовицької навали зміг розпочати свою діяльність за кордоном. Одним з них був полковник Січових Стрільців Євген Коновалець, який у 1920 році організовує Українську Військову Організацію
Українська військова організація (УВО) — нелегальна військова революційно-політична формація, що постала 1920 р. заходами старшин різних українських армій: Січових Стрільців (ідеологічно-політичний вклад), УГА, в основному її VI бригади (бойовий та орг. елемент).
 |
| Герб УВО |
У діяльності УВО можна розрізнити два періоди: революційно-військовий (1920 — 22) і революційно-політичний (1922 — 31).У висліді безвиглядності можливої збройної боротьби, репресій влади й діяльності опозиції, відновлення українських політичних партій тощо, старшинські кадри УВО в середині 1920-их років пішли в леґальне суспільне й політичне життя. Політичні й ідеологічні розбіжності серед членів УВО посилилися з появою ОУН. Почався наплив молодшого елементу, ідейного, жертовного, але недосвідченого. Молоді кадри вишколювано на курсах у Карпатах, у Чехо-Словаччині, в Німеччині й Данціґу. Крайовими комендантами були представники старшинських кадрів (А. Мельник, Я. Індишевський, Ю. Головінський, О. Сеник, Р. Сушко, Б. Гнатевич, В. Горбовий), щойно з 1928 в крайовій команді почали з'являтися невійськовики-бойовики. Останнім крайовим комендантом був Р. Сушко (осінь 1931). Замість військово-організаційної роботи, УВО перейшла на бойову акцію, далі відбувалася перебудова УВО не за військовою традицією, а за потребами бойової конспіративної організації. Бойова діяльність, відома тільки з процесів, залишилася частково таємною.
В середині 1920-их років на УВО почали орієнтуватися націоналістичні гуртки і визначніші особи, що не погоджувалися з партійною практикою і відкидали всяку орієнтацію на окупантів. Так само до УВО приставала революційна молодь. Коли 1926 — 29 почала формуватися Організація Українських Націоналістів (ОУН), УВО вжила її як русло для молодих кадрів, зберігаючи за собою керівні пости цієї політично-ідеологічної формації. На чолі Проводу Українських Націоналістів (ПУН) став Є. Коновалець, начальний командант УВО. Однак УВО не ліквідувалася, зберігаючи ще якийсь час свою окремішність і Начальна Команда (НК) та видаючи «Сурму» до кінці 1934. Вона існувала не тільки символічно, але й фактично, як резерва на випадок потреби бойових виступів. Ані УВО, ані її НК ніколи не ліквідувалися якимось формальним актом чи заявою, а вигасли через бездіяльність, а її практичну діяльність перебрала ОУН.
 | ||
| Герб ОУН затверджений проводом 1932 р. |
Організація українських націоналістів (ОУН) — український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток. Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала всі легальні українські партії Галичини як колабораціоністські. Заснована 3 лютого 1929 року, легалізована в Україні у 1993 році.ОУН виникла внаслідок об'єднання Української Військової Організації (УВО) та студентських націоналістичних спілок:
- Групи Української Національної Молоді;
- Легії Українських Націоналістів;
- Союзу Української Націоналістичної Молоді.
Девіз : За національну та соціальну справедливість!
Очолив ОУН Євген Коновалець.
Смерть Коновальця призвела спочатку до кризи, а згодом до розколу ОУН. Вона викрила фундаментальні розбіжності між членами ОУН у Західній Україні та членами Провід Українських Націоналістів (ПУН), як жили за кордоном. Краєві кадри прагнули відстоювали авторитарні ідеї та методи під сильним впливом ідей Д.Донцова, який пропагував культ сили. Старші провідники ОУН хоча і не цурались терору, були більш поміркованими.
 |
| Прапор ОУН(М) — синє прямокутне полотнище з емблемою ОУН. Використовувався з 1930-х рр., остаточно затверджений V ВЗУН у 1964 р. 1993 р. зареєстрований у Міністерстві юстиції України. |
Після смерті Євгена Коновальця ПУН очолив полковник Андрій Мельник. 27 серпня 1938 р. в Римі відбувся Другий Великий Збір Українських Націоналістів, який офіційно затвердив Андрія Мельника на посаді Голови ПУН і надав йому титул «вождя», проголосивши його відповідальним лише «перед Богом, нацією і своїм власним сумлінням».
|
| Герб ОУН(Б) |
 |
| Прапор ОУН(б), пізніше використовувався УПА |
Група молодих націоналістів на чолі з Степаном Бандерою, яка після окупації Польщі Німеччиною повернулася з тюрем, домагалася від ПУН та його голови А.Мельника зміни тактики ОУН, а також усунення з ПУН кількох його членів (Ярослава Барановського, Олекси Сеника та Сидора Чучмана). Конфлікт набрав гострих форм і призвів до розколу. Прихильники Бандери в лютому 1940 року утворили «Революційний Провід ОУН» й перебрало собі назву ОУН(б) (пізніше — ОУН(сд), ОУН(р)).
Таким чином утворились два проводи ОУН(М) та ОУН(Б), що посприяло розколу не лише організації, але всього визвольного руху, бо подекуди конфлікти між членами цих організацій доходили до стрілянини.
Далі утворюється Організація Українських Націоналістів за кордоном (ОУНз) — організація, що виникла внаслідок розколу створених у лютому 1946 року Закордонних Частин ОУН (ЗЧ ОУН), очолюваних Степаном Бандерою. Розкол відбувся на зібранні ЗЧ ОУН 1 лютого 1954 року на тлі конфлікту спричиненого повідомленням про стан Проводу ОУН в Україні. Повідомлення підтвердило постанови III Великого Надзвичайного Збору ОУН, що уповноважив Степана Бандеру, Зенона Матлу й Лева Ребета сформувати нове керівництво ЗЧ ОУН. Бандера та його послідовники сприйняли повідомлення з України за автентичне і почали переговори про реорганізацію, які, однак, не мали позитивних наслідків і меншість на чолі з Зеноном Матлою та Левом Ребетом утворили нову організацію спочатку з тією ж назвою — ЗЧ ОУН, а з кінця 1956 року — «Організація Українських Націоналістів за кордоном».
Перший голова — Лев Ребет. Згодом головою став Р. Ільницький, а потім Б. Кордюк.
Програма ОУНз тісно пов'язана з постановами III Великого надзвичайного збору ОУН 1943. ОУНз увійшла до Української національної ради (з 1967). Друкований орган — часопис «Український самостійник».
Програма ОУНз тісно пов'язана з постановами III Великого надзвичайного збору ОУН 1943. ОУНз увійшла до Української національної ради (з 1967). Друкований орган — часопис «Український самостійник».
І на останок майже свіжак - Об'єднання українських націоналістів державників (ОУН) — міжнародна громадсько-політична організація, яка керується у своїй діяльності ідеологією українського націоналізму. Офіційно зареєстрована 26 квітня 2006 року.
ОУНД виникла внаслідок певних розходжень та суперечностей у поглядах і тактиці усередині Організації українських націоналістів. Це призвело до відходу від ОУН у 2005 році Павла Дорожинського і його середовища та виникнення нової націоналістичної організації. ОУНД перейняла від ОУН символіку, гімн та основоположні ідейні засади.
ОУНД виникла внаслідок певних розходжень та суперечностей у поглядах і тактиці усередині Організації українських націоналістів. Це призвело до відходу від ОУН у 2005 році Павла Дорожинського і його середовища та виникнення нової націоналістичної організації. ОУНД перейняла від ОУН символіку, гімн та основоположні ідейні засади.
Отакот ПАНОВЕ націоналісти, немає єдності нема порядку ! ! !
2 коментарі
прикольно