Хронічний холецистит – це запалення жовчного міхура, що супроводжується порушенням його моторної функції та у деяких випадках – утворенням конкрементів. Клінічно проявляється болем і тяжкістю у правому підребер'ї, що виникають часто після прийому жирної їжі та алкоголю, нудотою, блюванням, сухістю та гіркотою у роті. Інформативними методами діагностики хронічного холециститу є біохімічні проби крові, УЗД жовчного міхура, холецистографія, дуоденальне зондування. Консервативне лікування включає застосування медикаментів, фітотерапії, фізіотерапії; при калькульозному холецистит показано видалення жовчного міхура.
Загальні відомості
Хронічний холецистит – запалення жовчного міхура, що має хронічний перебіг та рецидивуючий характер. Найчастіше поєднується з порушенням виведення жовчі. Холециститу часто супроводжують панкреатит, гастродуоденіт, ентероколіт. Хронічний застій жовчі сприяють утворенню каменів у жовчному міхурі та розвитку калькульозного холециститу. Патологія зустрічається приблизно в 0,6% населення, переважно в осіб жіночої статі віком 40-60 років. Хронічним холециститом частіше страждає населення економічно розвинених країн, що пояснюється особливостями харчування та способу життя.
Причини
Розвитку хронічного холециститу сприяють такі фактори:
- вроджене порушення будови жовчного міхура, зниження його тонусу гіподинамія, опущення тих чи інших органів черевної порожнини, вагітність (чинники, що сприяють механічно обумовленому застою жовчі);
- порушення дієти (переїдання, ожиріння, регулярне вживання гострої, жирної їжі, алкоголізм);
- дискінезії жовчовивідних шляхів з гіпотипу;
- кишкові паразити (лямблії, амеби, аскариди, опісторхи);
- жовчокам'яна хвороба.
Патогенез
Патогенез захворювання зав'язаний із порушенням моторної функції жовчного міхура. Нормальна циркуляція жовчі порушується, відбувається її застій та загусання. Пізніше приєднується інфекція. Виникає запальний процес. При хронічному холециститі запалення розвивається повільніше, протікає мляво. Може поступово переходити зі стінок жовчного міхура на жовчовивідні шляхи. При тривалому перебігу можуть формуватися спайки, деформації міхура, зрощення з органами (кишечником), що знаходяться поруч, формування свищів.
Класифікація
У клінічній гастроентерології хронічний холецистит класифікується за кількома принципами. За наявності в жовчному міхурі каменів він поділяється на калькулозний і безкам'яний. За течією виділяють: латентний (субклінічний), часто рецидивуючий (більше 2-х нападів на рік) та рідко рецидивуючий (не більше 1 нападу на рік і рідше).
За тяжкістю перебігу хронічний холецистит може протікати у легкій, середній тяжкості та тяжкій формі, з ускладненнями та без. Залежно від функціонального стану розрізняють такі форми дискінезії жовчних шляхів:
- за гіпермоторним типом;
- за гіпомоторним типом;
- за змішаним типом;
- вимкнений жовчний міхур.
Симптоми хронічного холециститу
Хронічний холецистит розвивається протягом тривалого часу, періоди ремісії чергуються із загостреннями. Основним симптомом є больовий. Біль помірковано виражена, локалізується у правому підребер'ї, має тупий ниючий характер, може тривати кілька днів (тижнів). Іррадіація може відбуватися у спину під праву лопатку, праву половину поперекової області, праве плече. Для хронічного холециститу характерно посилення больового симптому та тяжкості у боці після прийому гострої чи жирної їжі, газованих напоїв, алкоголю. Загострення хронічного холециститу найчастіше передують подібні порушення в дієті, а також переохолодження та стреси.
Больовий симптом при хронічному калькульозному холециститі може протікати за типом жовчної коліки (біль гостра, сильна, переймоподібна). Крім болючого симптому у хворих нерідко відзначають нудоту (аж до блювання), відрижку, присмак гречі в роті. У період загострення може спостерігатися підвищення температури тіла до субфебрильних значень.
Нетипові прояви хронічного холециститу: тупі біль у серці, запори, здуття живота, дисфагія (розлад ковтання). Для хронічного холециститу характерний розвиток цих ознак після порушень дієти.
Ускладнення
Ускладнення хронічного холециститу: розвиток хронічного запалення жовчних проток (холангіт), перфорація стінки жовчного міхура, гнійне запалення міхура (гнійний холецистит), реактивний гепатит.
Діагностика
Хронічний холецистит (УЗД) При діагностиці виявляють фактори, що сприяють виникненню хронічного холециститу - застій жовчі та порушення моторики міхура, вроджені та набуті дефекти органів, що ведуть до утруднення циркуляції жовчі, гіподинамічний спосіб життя, характерні харчові звички (пристрасть , алкоголю). При опитуванні та пальпації черевної стінки виявляють особливості та локалізацію больового симптому. Визначають характерні запалення жовчного міхура симптоми: Мерфі, Мюссі, Шоффара.
- Лабораторні випробування. При лабораторному дослідженні крові під час загострення відзначаються ознаки неспецифічного запалення (підвищення ШОЕ, лейкоцитоз). Біохімічний аналіз крові виявляє підвищення активності печінкових ферментів (АлТ, АсТ, Г-ГТП, лужна фосфатаза).
- УЗД жовчного міхура. У ході сонографії визначають розмір, товщину стінки, можливі деформації та наявність каменів у жовчному міхурі. Також відзначаються спайки, запалені жовчні шляхи, розширені жовчні протоки печінки, порушення моторики міхура.
- Дуоденальне зондування. Зазначається порушення моторики жовчного міхура, беруть аналіз жовчі. При сівбі жовчі можливе виявлення бактеріального зараження, визначення збудника інфекції, також можна провести тестування культури на чутливість до антибіотиків для оптимального вибору терапевтичного засобу. Для хронічного безкам'яного холециститу характерне зниження кількості жовчних кислот в отриманій з міхура жовчі та підвищена концентрація літохолієвої кислоти. Також при загостренні в жовчі наростає кількість білка, білірубіну (більш ніж 2 рази), вільних амінокислот. Найчастіше у жовчі виявляють кристали холестерину.
- Рентгенологічні методи Для визначення моторики та форми жовчного міхура може застосовуватися холецистографія, холеграфія. Артеріографія виявляє потовщення стінки жовчного міхура та розростання судинної мережі в області ДПК та прилеглих відділах печінки.
Лікування хронічного холециститу
Медикаментозна терапія
Лікування некалькульозного хронічного холециститу практично завжди здійснюється консервативно гастроентерологом. Лікування в період загострення спрямоване на зняття гострих симптомів, санацію вогнища бактеріальної інфекції за допомогою антибіотикотерапії (застосовуються препарати широкого спектру дії, як правило, групи цефалоспоринів), дезінтоксикацію організму (інфузійне введення розчинів глюкози, хлориду натрію), відновлення харчових продуктів. У складі комплексного лікування завжди використовується препарат Алохол.
Для знеболювання та зняття запалення застосовують препарати групи нестероїдних протизапальних засобів, зняття спазму гладкої мускулатури міхура та проток здійснюють спазмолітиками. Для ліквідації застою жовчі застосовують препарати, що сприяють посиленню перистальтики жовчних шляхів (оливкова олія, обліпиха, магнезія).
Для лікування в період загострення хронічного неускладненого холециститу застосовують методи фітотерапії: відвари трав (перечна м'ята, валеріана, кульбаба, ромашка), квітки календули.
Фізіотерапія
Після стихання симптомів загострення та переходу захворювання на стадію ремісії рекомендовані тюбажі з магнезією, ксилітом або сорбітом. Фітотерапевтична терапія хронічного холециститу полягає у прийомі відварів пижми, жостеру, алтею, деревію. Застосовується фізіотерапевтичне лікування: рефлексотерапія, електрофорез, СМТ-терапія, грязелікування та ін. Показано санаторне лікування на бальнеологічних курортах.
Хірургічне лікування
При хронічному калькульозному холециститі показано хірургічне видалення жовчного міхура – джерела утворення конкрементів. На відміну від лікування гострого калькульозного холециститу, операція видалення жовчного міхура (холецистотомія лапароскопічна або відкрита) при хронічному холециститі не є екстреним заходом, призначається планово. Застосовуються ті ж хірургічні методики, як і при гострому холециститі – лапароскопічна операція видалення жовчного міхура, холецистектомія з мінідоступу. Для ослаблених та літніх пацієнтів – черезшкірна холецистостомія для формування альтернативного шляху відтоку жовчі.
Методи руйнування конкрементів
При хронічному холецистит у разі протипоказань до оперативного втручання застосовується методика нехірургічного дроблення каменів за допомогою екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії. Однак руйнування каменів не веде до лікування, тому що досить часто відбувається їхнє повторне формування.
Також існує методика медикаментозного руйнування каменів за допомогою препаратів солей урсодезоксихолієвої та хенодезоксихолієвої кислот, але це лікування займає досить тривалий час (до 2х років) і також не веде до повного лікування, і не гарантує, що камені не сформуються з часом знову.
Дієта
Всім хворим на хронічний холецистит приписана спеціальна дієта і необхідне суворе дотримання певного режиму харчування. При хронічному холециститі хворим призначається дієта №5 у стадії ремісії та дієта №5А при загостренні захворювання.
По-перше, прийоми їжі виробляють кожні 3-4 години невеликими порціями (дрібне харчування), по-друге, дотримуються обмежень у вживанні певних продуктів: жирні, смажені, гострі, пряні страви, газовані напої, алкоголесодержащіе продукти.
Також заборонені до вживання яєчні жовтки, сирі овочі та фрукти, вироби із здобного тіста, масляні та вершкові креми, горіхи, морозиво. При загостренні рекомендовані свіжоприготовлені на пару або продукти варені в теплому вигляді. Овочі та фрукти, дозволені хворим у період поза загостренням: курага, морква, кавун та диня, родзинки, чорнослив. Ці продукти нормалізують моторику жовчного міхура та позбавляють від запорів.
Порушення пацієнтами принципів лікувального харчування веде до розвитку загострення захворювання та прогресування деструктивних процесів у стінці жовчного міхура.
Профілактика
Первинною профілактикою холециститу є дотримання здорового способу життя, обмеження у прийомі алкоголю, відсутність шкідливих харчових звичок (переїдання, пристрасть до гострої та жирної їжі), фізично активне життя. За наявності вроджених аномалій внутрішніх органів – своєчасне виявлення та корекція застійних явищ у жовчному міхурі. Уникнення стресів та своєчасне лікування жовчнокам'яної хвороби та паразитарних заражень кишечника та печінки.
Для профілактики загострень хворим необхідно суворо дотримуватися дієти та принципів дробового харчування, уникати гіподинамії, стресів та переохолодження, важкого фізичного навантаження. Хворі на хронічний холецистит перебувають на диспансерному обліку і двічі на рік мають проходити обстеження. Їм показано регулярне санаторно-курортне лікування.